Настала черга познайомити вас з бойовим капітаном відділення «Князь-Суми» Борисом Башкатовим.
Борис отримав свій титул капітана не просто так, адже в усій Україні його знають як одного з наймайстерніших фехтувальників. Проте, для вузького кола людей він перш за все є гарним сім’янином, вірним другом і мудрим наставником.
Борис разом із дружиною Лідою виховує двох прекрасних доньок. Займаючись освітою та дозвіллям своїх дівчат, Борис встигає вести власний бізнес, а нещодавно, навіть, вирішив спробувати себе в нову для себе діяльність у сфері ІТ. «Мені завжди був цікавим цей напрям, ось тепер займаюся двома улюбленими справами водночас.» — коментує Борис.
Ще з дитинства Борис був дуже активною та непосидючою дитиною. У молодших класах він вирішує зайнятися карате, але в результаті серьозної черепно-мозкової травми про спорт на деякий час довелося забути.
Вже у студентські роки він захоплюється фентезі та середньовіччям які і приводять його до рольових ігор. Він вступає у клуб рольовиків «Каер-Морхен ». Але романтика рольових ігор на природі з піснями під гітару біля багаття тримає Бориса не довго.
«Після відвідин «Меджибожа», я і Діма Дрозд, остаточно вирішили, що цей формат нам більше подобається і розкололи клуб на дві частини. Більшість пішло з нами, але необхідність тренувань і зміна життєвих пріоритетів — залишили тільки мене і Діму.
Після цього через клуб пройшло вже кілька поколінь. Так і з’явився клуб «Асгард», який через кілька років вступив до альянсу «Акра»», — розповідає Борис.
Згодом клуби з альянсу «Акра», які були кістяком — зникли, залишилися тільки сумчани і декілька людей в Миколаєві та Хмельницькому. Тому для участі в масових номінаціях Борису, як капітану, потрібно було шукати нових союзників.
«Я вважаю, що зробив правильний вибір, вступивши до клубу «Князь», який приніс користь всім. До речі, спасибі Антону Трубнікову за те, що об’єднав стільки хороших людей і те, що 18 років не покидає цей проект».
Крім участі у бойових турнірах, Борис, як і більшість з нас, полюбляє рух Living History (повноцінне занурення в певну історичну епоху). Ще будучи у складі альянсу «Акра» Борис товаришами приймали участь в декількох маленьких проектах на Західній Україні. А вже разом із клубом «Князь» відвідав один з наймаштабніших фестивалів реконструкції «Дні Грюнвальду» у Польщі.
«Найяскравіше враження, мабуть, це атакуюча нас кавалерія. Я вам скажу, кавалерія хоч і постановочна, але все одно змушує дуже напружитися», — розповідає свої емоції Борис.
Що ж до бойових дисциплін, то тут Борис віддає перевагу турнірним номінаціям. «Напевно, тому що краще виходить», — зізнається Борис, «І морально легше, в них відповідаєш тільки за себе, а в групових — постійний напряг підвести команду. Проте, у командних ціна перемоги вище і куражу більше».
Ще ми також поцікавились у Бориса щодо його планів на майбутнє загалом, там у реконструкторському руху окрема, на що він дуже відверто і локонічно відповів: «Секрет!».
Ми дуже вдячні Борису, за те що він все ж таки знайшов час у своєму дуже напруженому графіку й розповів нам трохи про своє життя і те, як воно пов’язано з повноконтактними боями в обладунках.
